Ан 22 герой своего времени

Історія літака Ан-22 "Антей" почалася ще 1960 року, коли головний конструктор Олег Антонов отримав завдання спроектувати для Військово-транспортної авіації літак, здатний приймати на борт великогабаритні вантажі вагою до 60 тонн, доставляти їх в райони з грунтовими майданчиками і мати високу економічність. Загальна ж вага його становила 225 тонн. У листопаді 1964 року літак був готовий.

Командиром екіпажу першого Ан-22 призначили Юрія Курліна.

Все частіше і все довше залишався він у кабіні, подумки уявляючи майбутній політ. Згодом Курлін буде тримати в руках купи газет з сенсаційними заголовками про "Антея" і приймати поздоровлення, які до нього випадали на долю мало кому з радянських льотчиків, так й то в романтичні часи перших Героїв і далеких перельотів тридцятих років, і сам стане Героєм. А поки що тільки зживався з новим кораблем.

Поруч з командиром праве крісло займав Володимир Терський.

І ось настав час, коли, запустивши двигуни, почали рулити по злітно-посадочній смузі. До лютого всі системи машини були остаточно відпрацьовані, екіпаж - підготовлений до польоту і чекали тільки погоди. І нарешті морозним ранком 27 лютого 1965 року "Антей" викотили на злітну смугу і, розбігшись, велетенський літак легко здійнявся в повітря.

Політ тривав годину і п'ять хвилин, і це для першого разу було немало. Святошинський аеродром, з якого злітали, був малий для приземлення, і сідали в Узині у військових.

Це була помітна віха в історії світової авіації: ніколи ще в повітря не підіймався літак таких розмірів і вантажопідйомності. У 1914 році киянин Ігор Сікорський після переїзду в Санкт-Петербург побудував найбільший на той час аероплан "Ілля Муромець", і ось тепер у нас з'явився новий гігант.

Випробування проходили добре, і виникла ідея показати "Антея" на авіаційній виставці в Парижі. Її робота дуже жорстко регламентована, і коли 15 червня екіпаж готувався до вильоту, його попередили, що над смугою "0-3 ", де були виставлені літаки і вертольоти, літати не можна. І раптом на підході до аеродрому льотчики почули по радіо: - Борт номер сорок шість сто дев'яносто один! Пройдіть над смугою "нуль три".

Зразу подумали про помилку. Але тут у переговори увірвався голос представника Аерофлоту: "На вас хочуть подивитись", і на борту зрозуміли. Виконали наказ і пройшли над забороненою для польотів смугою, що була заставлена технікою і заповнена людьми. А як тільки почали розвертатися у зворотному напрямку, отримали нове розпорядження: - Ще один захід - на висоті сто метрів!

Льотчики виконали і це і, пройшовши до кінця, з набором пішли на розворот і о 9 годині 5 хвилин АН-22 приземлився в Ле Бурже.

Велетенські розміри літака вражали, а ще всіх приємно здивував зовнішній вигляд "Антея". Наш літак відразу ж опинився в центрі уваги. Це був небачений досі тріумф радянської техніки.

А 27 жовтня 1966 року екіпаж Івана Давидова і Володимира Терського на Ан-22 підняв 88 тонн 103 кілограми, перевершивши світовий рекорд американського "Дугласа" З-133А на 34 з лишком тонни. Невдовзі після того польоту я спитав у О.К. Антонова: чи це межа можливостей машини?

- О, ні, - як завжди швидко відповів генеральний конструктор і засміявся. - Є ще порох у порохівницях.

Запас же цього "пороху" виявився настільки великий, що рівно через рік, 26 жовтня 1967 року, літак підняв вантаж в 100,4 тонни на висоту 7800 метрів і попутно встановив ще майже п'ятнадцять рекордів.

Але АН-22 призначався для військових цілей, і 9 липня 1967 року весь світ міг бачити, як на повітряному параді в Домодєдово ці літаки несли бойову вахту. Викинуті з Ан-12 та інших літаків парашутисти стрімким ударом "захопили" плацдарм. А коли за допомогою нових сил десант закріпився на передовій ділянці, туди ж приземлилися три "Антеї" Володимира Терського, Юрія Кетова та Івана Давидова і, не глушачи двигуни, вивантажили важку ракетну зброю. На місце машини прийшли з точністю до п'яти секунд, і, оцінивши цю майстерність, міністр авіапрому відразу ж присвоїв В. Терському і Ю. Кетову перший клас льотчика-випробувача; ця операція справді була виконана класично.

Ан-22 употужнювали бойову міць Збройних Сил країни і відкривали перед ними нові можливості, і це було великою заслугою конструкторського бюро і його керівника. Але О.К. Антонова турбувало й інше застосування машини.

- Ми завжди вважали, - говорив він, - що літак є першокласним транспортним засобом для перевезення дуже великих вантажів. Він спроможний виконувати такі місії, які не під силу наземному транспорту.

І життя це незабаром підтвердило. 1969 року тюменські нафтовики попросили прислати для перевезення їх вантажів "Антеї". У місці майбутньої посадки В. Терський заміряв смугу, і вона виявилася завдовжки всього 1400 метрів, а для літака з такими вантажами треба було 1800. Після звичайних у подібних випадках прикидок і роздумів, зважились. А коли заходили на посадку, відкрили всі двері і люки, щоб додатковим опором гальмувати рух на пробігу.

Зупинивши літак, Терський побачив, що попереду була ще частина смуги і, отже, можна збільшувати посадочну масу літака до максимальної. Потім повезли і нові вантажі, і Ю. Кетов, Ю. Курлін, В. Ткаченко та інші льотчики освоїли північні траси.

А кількість рекордів "Антеїв" становила вже кілька десятків, і у лютому 1975 року О.К. Антонов розповідав про можливості літака. "Вони не вичерпані і зараз. - Рекорди будуть". Через два місяці, 17 квітня, екіпаж заслуженого військового льотчика СРСР, командуючого Повітряно-транспортною авіацією генерала Г. Пакілєва на замкненому маршруті в 5 тисяч кілометрів з вантажем 40 тонн розвинув швидкість 584 кілометри за годину. Усього на Ан-22 встановили 40 світових рекордів.

За машину група співробітників КБ була удостоєна Ленінської премії. В історію авіації "Антей" увійшов як дуже великий широкофюзеляжний літак; це було фірмовою відмінністю конструкторського бюро О.К. Антонова.

І під завісу тисячоліття, що минало, 28 грудня 1999 року, Ан-22 з серійним номером 01-03 на прохання німецьких цінителів техніки надійшов у музей міста Шпайер. Від того часу завмерлий на вічній стоянці Ан-22 нагадує про подвиг всіх тих, хто створював цю чудову машину.